Кішка, що сміється

Маринка посміхається і знову і знову веде мене у кав’ярню. Вона знає їх всі у плутаних вузеньких вуличках Ужгорода. Де яка найсмачніша кава, площа Петефі, міст, Костел, малесенькі скульптури і знову кава. Ніде і ніколи я її стільки не пила. Але наше чудернацьке знайомство через виступ А. Любки, руді коси і тяга до пригод, поєднали дві усміхнені душі. В випадку Маринки — її душа сміється. Вона мама Західноукраїнського сміху. В кожній кав’ярні її вітають, на вулиці змахують рукою і вона посміхається на привітання. Руда кішка, трішки перетворилася на левицю у моїй валяній шапці! Тож всім мурррррр

Категория: