Жовті субмарини

Сергій був ще досить молодим, коли сів на параход від Батумі до Одеси. Вони поверталися з подрожі по величній країні, де їх встигли пограбувати, доки вони варили каву. То ж на останні купили квитки на паром. Спали на палубі під брезентом, серед таких-же романтиків. Втрьох з друзями, не настачивши запасу їжі через брак коштів наприкінці подорожі, вони спромоглися її добувати. В них була маленька газова горілка, на якій вони варили їжу супутникам, за її ж частину. Поремонтували якомусь туркові автівку, що пливла у трюмі, співали пісень і веселили народ, бо ж тиждень пливсти, а про йогівське голодування ще не знали та й не хотіли знати.
З такої ото халепи відродилася забута з дитинства любов до моря. Він працює в іншій сфері, має сиву голову, та на дачі носить справжнього капітанського кашкета та відтепер оці капці. Дві жовтих субмарини. З любов’ю до любові!
PS ось так, в моєму розумінні, працює орієнтація на клієнта. Для нього, те, що йому близьке і цікаве. Не просто капці, а човни!